Огляд готичного фільму "Носферату".
Сучасний кінематограф переживає новий виток популярності готичних мотивів, що, здавалося б, залишились у минулому. Психологічна напруга, містичність та темна естетика починають знову захоплювати увагу глядачів, які шукають не лише розваг, а й емоцій глибшого характеру.
Фільм “Носферату” — сучасна адаптація німої стрічки Фрідріха Мурнау “Носферату. Симфонія жаху” (1922). Ремейк вказує на нову тенденцію готики до відновлення, при цьому поєднує класичні її образи із викликами нашого часу. Стрічка не просто віддає шану оригіналу, але й поєднує атмосферу минулого із сучасними кінематографічними технологіями, розкриваючи нові грані готичного жаху.
Не просто сюжет
"Носферату" зберігає основні мотиви оригінального фільму, повідаючи історію графа Орлока — вампіра, чий образ ліг в основу готичного жанру. Однак режисер не зупиняється лише на відтворенні старої історії. Він розширює її, додаючи психологічної глибини персонажам і підкреслюючи їхні внутрішні конфлікти.
До прикладу, Еллен Гаттер, яку грає Лілі Роуз-Депп, розривається між прагненням свободи та суспільними обмеженнями. Водночас Томас Гаттер (Ніколас Голт), чоловік Еллен, вагається між карʼєрою та безпекою родини.
Новий сценарій розкриває теми одержимості, влади й людських страхів перед невідомим — це робить фільм актуальним для сучасного глядача. При цьому, на відміну від оригіналу, нова версія демонструє події у футуристичному контексті, наголошуючи на сучасних загрозах. Їх інтерпретовано як відображення вічних людських страхів і тривог, що залишаються актуальними в будь-яку епоху.
Таким чином, фільм показує як класичні готичні символи можуть переосмислюватись відповідно до соціального порядку денного. Вампір як символ експлуатації та нерівності, кров — ресурс життя, темрява — сильний страх перед невідомим.
"Природні" тонкощі зйомки
"Носферату" 2025 року має не лише самобутній сценарій та режисуру, але й візуальне виконання. Кінематографіст Ярін Блашке, постійний колега Еґґерса, створює атмосферу, яка водночас перегукується з естетикою німецького кіноекспресіонізму та зберігає сучасну якість зображення. Використання мінімалістичних декорацій, гри світла й тіні, а також природних локацій допомагає досягти відчуття автентичності та занурює аудиторію у похмурий, готичний світ.
Німецький кіноекспресіонізм. Фото: upmp.news. / Наближений до німецького кіноекспресіонізм кадр з фільму "Носферату"
Попри швидкий розвиток технологій та можливість пропрацювати графіку в цифровому вигляді, режисер "Носферату" Роберт Еґґерс вважає за краще використовувати справжні декорації та ефекти у своїх фільмах. Проте іноді це створює деякі незручності.
Наприклад, під час фільмування Роберт Еґґерс використовував спеціально навчених щурів, та не врахував одну з їхніх біологічних особливостей.
"Є 5000 справжніх щурів. Якщо на передньому плані щури, то вони справжні. Далі вони рідшають та стають комп’ютерними щурами на задньому плані. Вони були добре навчені... Але щури, які були на Еммі Коррін (акторка, що зіграла Анну)... Я не знав, що щури страждають на нетримання сечі. І тому сморід стояв божевільний", — пояснив режисер після ексклюзивного показу фільму в Лос-Анджелесі.
По-справжньому нове звучання
"Носферату" 2025 року нагадує нам, що готика може виходити за межі просто жанру й ставати способом дослідження людської природи, страхів та бажань. Це не просто фільм — це культурний міст між “тоді” і “зараз”, який надихає замислитися над тим, як кіно може зберігати свою актуальність десятиліттями.