Кінематограф під прицілом: як цензура формує світовий екран
- Катерина Степанова
- 17 бер.
- Читати 2 хв
Заборонені теми в кіноіндустрії різних країн.
Кінематограф є дзеркалом суспільства, що відображає його цінності, конфлікти та мрії. Однак у багатьох країнах це дзеркало піддається ретельному поліруванню — цензурі, яка визначає, що можна показувати глядачам, а що ні.
Редакція DeTalks знайшла кілька історій, коли політичні та релігійні переконання влади різних країн впливали на кіноіндустрію.
Китай: політична стабільність понад усе
Китайська влада встановила суворий контроль над кінематографом — під забороною опинилися теми, які можуть підірвати політичну стабільність або поставити під сумнів авторитет Комуністичної партії. Наприклад, фільм "Сім років у Тибеті" режисера Жана-Жака Анно заборонили до показу у країні через зображення духовного лідера Тибету Далай-лами та китайських солдатів у регіоні.
Фільм нібито паплюжив імідж КНР, а актору Бреду Пітту, який виконав головну роль, було заборонено в'їзд до Китаю майже на 20 років. Актор зміг повернутися до країни лише у 2016 році.
Іран: релігійні норми як основа кінематографа
В Ірані після Ісламської революції 1979 року кіно стало підпорядковуватися суворим релігійним нормам. Наприклад, жінки на екрані мають бути в хіджабі навіть у домашніх сценах, хоча це лише вимога цензури, а не реалістичне зображення побуту. Будь-які прояви ЛГБТК+ також заборонені, а фільми, що порушують ці теми, зазнають блокування.
Україна: між свободою та моральними обмеженнями
Коли Україна входила до складу СРСР, велика кількість фільмів також були втрачені або забуті через цензуру. Проте наразі українське законодавство офіційно забороняє будь-яке таке втручання.
Натомість існують обмеження щодо розповсюдження фільмів, які містять пропаганду війни, насильства чи фашизму. Так, наприклад, у 2014 році було заборонено показ понад 400 російських фільмів через їхню пропагандистську спрямованість.
США: баланс між свободою вираження та суспільною мораллю
У 1930 році Американська асоціація кіноіндустрії запровадила Кодекс Гейза — набір етичних норм, що регулювали зміст фільмів. Кодекс забороняв зображення насильства, сексуальних стосунків, злочинної діяльності та інших "аморальних" сцен. Дотримання ж його було обов'язковим для кіностудій, що прагнули уникнути державної цензури та зберегти позитивний імідж індустрії.
У 1960-х роках суспільні зміни та поява більш відвертих фільмів призвели до поступового послаблення впливу Кодексу Гейза, а у 1968 році його було офіційно скасовано — на заміну прийшла система рейтингової оцінки фільмів від Американської асоціації кінокомпаній (MPAA). Ця система класифікує фільми за віковими категоріями, надаючи глядачам інформацію про відповідність контенту до різних вікових груп.
Заборонені теми в кіноіндустрії відображають культурні, політичні та релігійні особливості кожної країни. Розуміння ж таких обмежень допомагає краще усвідомити, як формується контент на екрані та які невидимі бар'єри впливають на його створення.