Кінопремія "Оскар": від закритого готельного бенкету до найбільшого міжнародного нагородження
- Артем Гецко
- 28 лют.
- Читати 6 хв
Історія становлення “Премії академії за заслуги”.
Минулий рік на “Оскарі” став знаковим для українців — вперше відзнаку Американської кіноакадемії отримав вітчизняний фільм. Факт нагородження "20 днів у Маруполі" Мстислава Чернова поширив світом картини жахливості війни та геноциду українського народу, якими вони є у Європі 21 століття і які тепер можна детально задокументувати на “цифрі”.
І от вже 2 березня відбудеться 97-ма церемонія вручення “Оскару” в кінотеатрі “Долбі” в Лос-Анджелесі, де українську стрічку “Порцелянова війна” також буде номіновано на "Кращий документальний фільм".
До події редакція DeTalks підготувала факти з історії кінопремії, які розкриють “Оскар” масштабніше і глибше, ніж просто нагородження.
Історична довідка
На початку 20-х років минулого століття кіноіндустрія часто обмежувалася у “волі творчості” через урядові утиски та критику релігійних груп. Луїс Б. Маєр, один з засновників компанії "Metro-Goldwyn-Mayer", вважав, що кіноіндустрія повинна розв'язувати ці проблеми та об'єднуватись для захисту власних прав.
Так, у 1926 році з іншими лідерами індустрії Луїс обговорив цілі та структуру організації, що мала стати Академією кінематографічних мистецтв і наук. Через півроку організація стала офіційною та легальною, а її першим президентом обрали актора німого кіно Дугласа Фернбекса.
Після цього, на бенкеті у готелі “Білтмор”, Маєр виголосив промову про “хмару цензури” над індустрією. Нагородження від академії тоді було лише другорядним питанням, коли основною ціллю було захистити незалежне кіно та права тих, хто його виготовляв.
Перша ж церемонія “Оскару” відбулася 16 травня 1929 року у готелі “Голлівуд Рузвельт”, де на приватну вечерю зібрали 270 осіб. Нагородження стало єдиним в історії “закритим” — без зйомки та радіотрансляції, що були запроваджені вже наступного року. На заході не було звичної офіційності із червоними доріжками, а саме нагородження тривало всього 15 хвилин — президент Фернбенкс оголосив переможців, які отримали статуетки вже на бенкеті.
До 1941 року імена переможців не тримали в таємниці до офіційної церемонії — результати надавали журналістам задовго до заходу, а газети публікували свої прогнози. Пізніше ж імена переможців почали запечатувати у конверти, які відкривали вже на церемонії. У 1953 році “Оскар” вперше показали на телебаченні.
Першу статуетку в історії та, зокрема, в номінації “Кращий актор” отримав Еміль Яннінгс за ролі у фільмах “Шлях усякої плоті” (1927) та “Останній наказ” (1928).
Статуетка "Оскар"
Нагорода офіційно отримала своє теперішнє ім'я 1939 року. Тоді художній керівник "Metro-Goldwyn-Mayer" Седрік Гіббонс намалював модель фігури лицаря з мечем, що стоїть на котушці з плівкою. П'ять спиць бабіни символізували п'ять головних гілок кіномистецтва — режисерів, акторів, продюсерів, сценаристів та техніків. Спершу статуетку виготовляли з міді та позолочували, під час Великої депресії та Другої світової війни робили з гіпсу, а зараз — зі сплаву “британіуму”.
Щодо назви, то достеменно невідомо, звідки вона пішла, але одна з основних версій — виконавча секретарка Академії Маргарет Геррік знайшла статуетку схожою на свого дядька зі зрозумілим іменем.
Правила відбору та голосування
Наразі кінострічки можуть бути представлені у 24 номінаціях, останню з яких запровадили у 2001 році — за “Найкращий анімаційний повнометражний фільм”. Та у 2025 році Академія оголосила про нову номінацію — за “Найкращий кастинг”.
Задовго до номінування стрічки проходить перевірку за категоріями (тривалість, дата релізу та показу у кінотеатрах), а дистриб'ютори студій подають своїх кандидатів. Паралельно оскарівські комітети країн висувають один фільм з найвищими шансами на виграш у номінації “Найкращий міжнародний фільм”. Після цього члени Академії починають голосування за кандидатів лонглиста, що згодом формує шортлист — найменший, фінальний список кандидатів.
До складу Академії входить понад 10 тисяч діячів кіномистецтва, які розподілені 17 гільдіями: від акторської до режисерської. Кожен учасник голосує лише за одну номінацію, в якій є компетентним. За переможця ж номінації “Найкращий фільм” може голосувати кожен член Академії.
Контроверсійність премії
Найчастіше скандали та засудження кінопремії стосувалися недопущення певної соціальної групи, статі, раси чи національної спільноти до нагородження або переважання інших над ними, що створювало неоднорідність та приниження за ознаки, не пов'язані з кіно.
Вперше подібний кейс відбувся у 1973 році, коли Марлон Брандо виграв у номінації “Найкраща чоловіча роль” за славнозвісну роль Дона Корлеоне у фільмі “Хрещений батько”. Актор відмовився від статуетки і замість себе на сцену відправив акторку Сашин Літлфезер. Дівчина ж виголосила промову про неприйнятне ставлення кіноіндустрії до представників корінних народів Америки та акторів цього походження.
Тоді організатори наказали Сашин скоротити промову до однієї хвилини під погрозою арешту, та у 2022 році Академія вибачилась перед акторкою, адже “насильство, якого вона зазнала через цю заяву, не мало під собою жодних підстав і було невиправданим”.
У 2012 році видання "Los Angeles Times" висвітлило дослідження, у якому йшлося про расову, вікову та гендерну нерівність серед академіків “Оскару”. Згідно з ним, 94% - білі учасники, 74% - чоловіки, лише 2% - темношкірі і тільки 14% - до 50 років. За даними дослідження, станом на 2012 рік 90% працівників головних п'яти гілок індустрії були чоловіками, а серед 43 керівників Академії лише шестеро — жінками.
“Чи справді більшість комерційних продуктів кіноіндустрії виготовлені чоловіками? На жаль, це справді так”, - сказав тоді Александр Пейн, режисер оскароносного фільму “Спадкоємці”.
У 2015 році Академія взагалі нагородила усіма акторськими номінаціями білих акторів, після чого в мережі почав набирати популярність хештег “#OscarsSoWhite” ("ОскарТакийБілий"). Тодішній президент Америки Барак Обама сказав: “Я думаю, що коли ми розповідаємо історію абсолютно кожного — так краще для мистецтва і для всіх. Це дозволяє кожному відчути себе частиною нації. Тому, я вважаю, що кіноіндустрія повинна робити те ж саме, що і будь-яка інша — шукати талант, надавати можливість кожному”.
Рух відкрив нові можливості для до того непомічених акторів та режисерів — "Оскар" переглянув свої правила та аспекти процесу голосування. Зокрема, з 2020 року набрали чинності правила, згідно з якими знімальна група, акторський склад чи технічна команда повинна налічувати певний прописаний відсоток окремих расових, гендерних та представників певних соціальних груп.
Іншим, ближчим та зрозумілішим для українців скандалом, було отримання нагороди “За найкращий документальний фільм” стрічкою “Navalny” про російського опозиціонера Олексія Навального. Того ж року президенту України Володимиру Зеленському відмовили у виступі на заході, пояснивши це тим, що премія “не причетна до політики”. Тоді ж нагороду втратив український документальний фільм “Будинок зі скалок”, про що детальніше можна прочитати у матеріалі DeTalks.
Український слід на "Оскарі"
2024 року українська кінокартина вперше в історії отримала “Оскар”: “20 днів у Маріуполі” Мстислава Чернова здобула нагороду як найкращий документальний фільм. Стрічка показала перші тижні повномасштабної війни Росії проти України у Маріуполі Донецької області. Окрім Чернова, над вмістом фільму працювали журналістка Василіса Степаненко та фотограф Євген Малолєтка.
“Я вдячний. Проте, напевно, буду першим режисером на цій сцені, який скаже: «я хотів би ніколи не робити цей фільм». Я хотів би мати змогу обміняти це на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста. Я віддав би все це визнання за те, щоб росіяни не вбивали десятки тисяч моїх співгромадян з України. Я б віддав це, щоб вони звільнили всіх заручників, солдатів, які захищали нашу землю, цивільних, які в їхніх тюрмах".
"Я не можу змінити історію, не можу змінити минуле. Проте всі разом — а серед вас зараз найталановитіші люди світу — ми можемо розставити в історії все на свої місця, щоб правда перемогла і щоб загиблі люди Маріуполя та ті, хто віддали своє життя, ніколи не були забуті. Адже кіно формує спогади, а спогади формують історію", - виголосив Мстислав Чернов під час нагородження.
До цього, українці отримували “Оскар” лише як американські чи радянські актори. Так, у 1936 році Пол Муні, уродженець Львова, отримав нагороду за кращого актора в американському фільмі "Історія Луї Пастера". У 1992 році ж лауреатом став Джек Паланс (Володимир Палагнюк при народженні) за роль другого плану у фільмі "Міські піжони" 1991 року. Джек народився у родині українських емігрантів, його батько працював шахтарем та родом був із Тернопільщини.
У 2006 році дві нагороди у науково-технічній номінації отримала українська компанія “Фільмотехнік”, що розробила гіростабілізований операторський кран "Авторобот" (U-CRANE) та операторський кран “Каскад”. З їх допомогою були зняті такі фільми, як-от “Титанік”, “Форсаж”, “Залізна людина”, “Дванадцять друзів Оушена” та багато інших.
Кінопремія "Оскар"-2025: за кого вболівати та де дивитися
У 2025 році від України у номінації “Кращий документальний фільм” знову буде стрічка — “Порцелянова війна” Слави Леонтьєва та Брендана Белломо, що розповідає історію трьох художників, які лишились під обстрілами у Харкові.
Кінопремія "Оскар" ексклюзивно транслюватиметься на телеканалі "Суспільне Культура" у ніч з 2 на 3 березня. Передшоу "Оскар 2025: український погляд" та головну церемонію коментуватиме актор, сценарист і режисер Ахтем Сеітаблаєв.