Російські фільми продовжують номіновувати на кінопремії.
Росіяни все частіше з'являються як номінанти на міжнародних кінофестивалях. “Оскар”, “Золотий глобус” й “BAFTA” досі додають стрічки країни-агресорки до своїх "шортлистів". Лишаються й окремі кіностудії та режисери, які продовжують співпрацювати з російськими акторами.
Та якщо негативна реакція української спільноти може вплинути на маленькі заходи нагородження, масштабні кінопремії в мистецьких колах залишають ситуацію без змін. Редакція DeTalks розглянула декілька випадків, коли російські фільми з'являлися на міжнародних кінофестивалях.
"Анора"
У жовтні 2024 року світ побачив фільм “Анора” режисера Шона Бейкера та інді-студії “Неон”. Стрічка мандрувала виставками та фестивалями, отримала ряд нагород. Наприклад, здобула Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі, була номінована на “Золотий глобус” та нещодавно опинилася у списку номінантів на “Оскар” у 6 категоріях.
Фільм розповідає про стриптизерку, яка знайомиться із сином російського олігарха та виходить за нього заміж. З іншого боку, фільм другорядно зображує долю російських емігрантів в Америці. Протягом всієї картини чутно російську мову та відчувається романтизація олігархату й “загадкової російської душі”.
Щонайменше сім ролей у стрічці зіграли російські актори, зокрема — дві головні. Проте жоден з акторського складу "Анори" прямо не висловився проти війни в Україні. Так, одного з головних героїв у фільмі зіграв Юра Борісов — російський актор, який неодноразово брав участь у зйомках пропагандистських картин. Зокрема, у 2020 році Борісов зіграв головну роль у фільмі “Калашніков” про радянського інженера.
Частина стрічки знімалася на тимчасово окупованій території — в українському Криму, де Юра теж був. Саме за відвідування ТОТ Юра того року потрапив до українського списку “Миротворець”. За рік до того актор також грав у воєнному фільмі “Т-34” про російсько-радянську армію.
“Свідоме порушення Державного кордону України з метою проникнення до захопленого російськими окупантами Криму. Участь у спробах легалізації окупації АР Крим російськими загарбниками. Незаконна комерційна діяльність в окупованому російськими загарбниками Криму”, – йдеться про актора на сайті “Миротворця”.
Попри ігнорування західним світом нагородження "Анори", альтернативний огляд фільму можна прочитати в матеріалі Ліама Келлі для The Telegraph.
Бутерброд
У рік, коли Президенту України відмовили у виголошенні промови на церемонії вручення “Оскару”, в номінації “За найкращий документальний фільм” перемогла стрічка про російського опозиціонера Олексія Навального. Кінокартина, як і "Анора", була представлена на багатьох виставках та фестивалях, як-от фестиваль незалежного кіно "Sundance", де стрічка з'явилася за місяць до повномасштабного вторгення.
Під час нагородження "Оскару" на сцену вийшла дружина Олексія Юлія та розповіла про долю чоловіка та політв'язнів загалом. Отримавши статуетку, жінка заявила, що Навальний "у в'язниці лише за те, що сказав правду" та "захищав демократію".
Стрічка "Навальний" привертає увагу до російської опозиції попри "суперечності" у поглядах її представників. Так, восени 2014 року Олексій висловився про окупацію українського півострова: “Крим — це що, бутерброд, щоб його туди-сюди повертати?”.
Що втратила Україна натомість
Того ж року, коли переміг "Навальний", в номінації “Кращий документальний фільм” також брала участь українська картина “Будинок зі скалок”. Стрічка розповідає про дитячий будинок за 20 кілометрів від лінії бойового зіткнення та про його співробітників, які захищають дітей та створюють тепле середовище у холодних воєнних обставинах.
Російські фільми продовжують представляти на міжнародних фестивалях. Ігноруючи політичний вимір та вплив країни-агресорки, судді віддають російським акторам статуетки переможців. Проте у такому контексті ще важливішим стає продовжувати говорити та нагадувати світові про реальність.