Трукрайм: коли злочини стають історіями
- Софія Криницька
- 2 бер.
- Читати 5 хв
Реальні злочини як частина літератури.
Трукрайм — це документальний жанр, заснований на реальних кримінальних справах. Він поєднує елементи журналістики, літератури та кримінології, пропонуючи не лише реконструкцію подій, а й глибший аналіз: психології злочинців, їхніх мотивів та реакції суспільства.
У чому полягає феномен популярності цього жанру та чи має він негативні сторони — дізнавалась редакція DeTalks.
Історія жанру
Жанр трукрайм зародився ще у 16 столітті, коли європейські газети почали публікувати сотні памфлетів, буклетів та іншої бульварної літератури про вбивства й інші злочини. Одним з перших трукрайм-авторів став англійський капелан Генрі Гудкол. У період з 1620 по 1636 роки він служив священником у лондонській в’язниці Н’югейт, а під час сповідей вислуховував сотні історій про злочини ув’язнених, у чому згодом побачив можливість для заробітку.
У той час рівень грамотності населення стрімко зростав, як й інтерес до читання. Тож, скориставшись цією тенденцією, капелан узявся за створення бродсайдів — дешевих друкованих памфлетів, що описували життя та злочини найнебезпечніших в’язнів. Такі тексти містили гіперболізовані, а часто й відверто перебільшені останні зізнання та "інтерв’ю" із засудженими. Довгий час Гудкол залишався одним із найвідоміших авторів раннього трукрайму.
Роман “З холодним серцем” Трумена Капоте став основоположним для жанру трукрайм у 20 столітті, адже поєднав детальний виклад реального злочину з літературними прийомами, характерними для художньої прози. Робота визначила жанрові стандарти сучасного трукрайму, а також увійшла до списку “100 найкращих детективних романів усіх часів” за версією Американської асоціації письменників детективного жанру.
Попри величезний успіх, літературний твір викликав неоднозначну реакцію: багато учасників подій звинувачували Капоте у художньому домислі та спотворенні деяких фактів задля драматичного ефекту.
Подальше становлення трукрайму як жанру відбулося у 1970-1980-х роках. У центрі уваги суспільства, діячів культури та поліції опинилися серійні вбивці. Однією з найгучніших справ того часу була історія Чарльза Менсона та його секти, яка називала себе “сім’єю” і жорстоко вбивала людей за вказівками свого лідера. Прокурор Вінсент Бугліозі детально описав ці події у книзі “Helter Skelter: правда про Чарльза Менсона”.
У 1980 році вийшла і книга письменниці Енн Рул — “Незнайомець поряд зі мною”, присвячена Теду Банді, одному з найвідоміших серійних убивць в історії. Твір став особливо резонансним, адже авторка особисто знала Банді ще до його арешту.
У наші дні інтерес до трукрайму лише зростає — жанр захоплює індустрію серіалів, відео-, аудіоподкастів та літератури. Так, наприклад, у 2014 році журналістки Сара Кеніг та Джулі Снайдер запустили розслідувальний подкаст “Serial”, який ще більше популяризував трукрайм та привернув увагу до кримінальних історій нового формату.
Чому трукрайм подобається читачам
Одна з причин, чому кримінальні історії так приваблюють людей — це природне захоплення злом. Багато хто любить відчуття адреналіну від страху, подібно до того, як під час перегляду фільму жахів або занять екстремальними видами спорту. Однак те, що події трукрайму засновані на реальних злочинах, робить їх ще моторошнішими та захопливішими. Читачі затамовують подих у передчутті несподіваних сюжетних поворотів і намагаються розгадати злочин ще до того, як це зроблять правоохоронці.
Ще один аспект — допитливість і прагнення зрозуміти психологію інших людей. Психологи стверджують, що люди від природи схильні цікавитися чужими думками та мотивами, адже це допомагає їм передбачати й аналізувати поведінку оточення. Трукрайм же дає можливість “вивчати” злочинців на безпечній відстані.
Деякі глядачі та читачі навіть підходять до цього з емпатією: намагаються розібратися, що могло змусити людину піти на такі вчинки, які події сформували її світогляд і чому мислення злочинця настільки відрізняється від загальноприйнятих норм.
“Цікаво зрозуміти, як мислять люди, що наважуються на такі жахливі вчинки. Мене взагалі дуже захоплює людський мозок, який у кожного з нас функціонує по-своєму, це щось навіть більш дивовижне за найбільш закручену магію у фентезі. А мозок злочинців часто видає рішення, які настільки суперечать людській природі, що це заворожує — не те щоб в хорошому сенсі, але дивитись на це з безпечної відстані дуже цікаво”, — ділиться з DeTalks книжкова блогерка Саша Павлова.
Окрім цього, респондентка зазначає, що інтерес до подібних історій має й еволюційне підґрунтя — люди інстинктивно звертають увагу на загрози, щоб навчитися їх уникати. Психологи ж вважають, що ця особливість закладена ще з давніх часів, коли виживання залежало від здатності передбачати небезпеку. Тож аналіз злочинів не лише задовольняє цікавість, а й підсвідомо допомагає зрозуміти, як діють злочинці та як захистити себе від них.
Проблеми жанру
Авторка книжкового блогу “Запекла книгожерка” Саша Павлова розповідає і про негативні аспекти трукрайму.
“Проблем [у цього жанру] — безліч, починаючи з того, наскільки взагалі етично говорити про злочини, бо вони ж завжди зачіпають особисте життя купи людей. І не факт, що ті люди хотіли б, щоб хтось копався у ньому. Романтизація, а частіше нормалізація злочинів, захоплення особистістю вбивці й ігнорування жертв, або ще гірше — віктімблейминг, експлуатація жертв і їхніх близьких, спекуляція, дезінформація, — перерховує блогерка.
“Про це можна довго говорити, але люди є люди. Суспільство побудоване так, що цього всього не уникнути, і, якщо ми оберемо шлях замовчання цих тем і закенселимо трукрайм як жанр, краще не стане, бо жертви так само будуть забуті, а той позитивний ефект від інформування суспільства, від того, щоб показати зло і пояснити, яких форм воно може набрати, буде повністю нівельовано”, — підсумовує вона.
Підбірка книг від Саші Павлової, які допоможуть краще познайомитись із жанром трукрайму
“Пʼять” Геллі Губенголд
Обкладинка книги “Пʼять”. Фото: book-ye.com.ua
Поллі, Енні, Елізабет, Кетрін і Мері Джейн — п’ять імен, які загубилися в газетних хроніках та поліційних звітах 1888 року, затьмарені легендарним образом їхнього вбивці. П’ять непростих життів з однаковим кінцем — п’ять канонічних жертв Джека-Різника.
У своєму дослідженні Геллі Рубенголд повертає цим безмовним привидам голоси й розвінчує загальновідомий міф про те, що Різник полював лише на повій. Маловідомі або неопубліковані факти, спогади очевидців, історичні замальовки та художні описи допомогли авторці відтворити портрети й трагічні долі п’ятьох жінок, яким випало жити в безжальних умовах наприкінці ХІХ століття.
“З холодним серцем” Трумена Капоте
Обкладинка книги “З холодним серцем”. Фото: uk.wikipedia.org
“З холодним серцем” — роман американського письменника Трумена Капоте, що задав сучасні стандарти жанру трукрайм. Це моторошна й водночас прониклива розповідь про жорстоке вбивство родини Клатерів у штаті Канзас у 1959 році та про пошуки, суд і страту двох злочинців — Перрі Сміта і Річарда Гікока. Автор ретельно досліджує не лише факти злочину, а й особистості вбивць, занурюючись у їхнє минуле, мотиви та психологічні переживання.
“У тенетах загадкових історичних вбивств” Сергія Махуна
Деякі особистості кардинально змінюють хід історії, проте їхня доля часто складається трагічно. Видатні монархи, політики, воєначальники й науковці — від французького короля Генріха IV до президента США Джона Кеннеді, від імператриці Єлизавети Австрійської, яку вважали найвродливішою жінкою XIX століття, до борців за незалежність України у XX столітті — Симона Петлюри, Євгена Коновальця та Степана Бандери.
Автор книжки намагається розібратися, чим були зумовлені їхні вбивства: політикою чи економікою, яка котиться у прірву, ідеологічною чи релігійною боротьбою. А може, це звичайна спроба залишити кривавий “слід в історії”?
“Справа Василя Стуса” Вахтанга Кіпіані
Правда про кримінальну справу, життя і смерть Василя Стуса. У цій книзі зібрано архівні документи з кримінальної справи українського письменника, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів. Читачі дізнаються про невідомі факти щодо життя, ув’язнення та загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом “Секретно”.
“Я бачу зло” — нова очікувана збірка
Видавництво “Жорж” готує до випуску збірку трукрайм-оповідань “Я бачу зло”. Ця книга міститиме 12 історій від українських авторів, заснованих на реальних злочинах. Очікується, що збірка вийде друком у 2025 році.
Трукрайм — це жанр, який одночасно і захоплює, і викликає суперечки. Він допомагає краще розуміти злочини, але часом перетворює трагедії на розвагу. Популярність таких історій демонструє інтерес людей до своєї “тіньової” сторони, проте водночас важливо пам’ятати про етику, аби історії не перетворювалися на гіперболізовану та драматичну сенсацію.